посвітліти
ПОСВІТЛІТИ, іє, док. 1. Док. до світліти. Синє небо посвітліло - скрикнув півень (Рудь, Дон. зорі, 1958, 108); Як випав перший сніг, - простори, села й міста наче трохи повеселіли, посвітліли од ясної, як сонце, білості (Хор., Незакінч. політ, 1960, 66); // безос. З корівника висипали дівчата у білих халатах, аж посвітліло на скотному дворі (Вол., Місячне срібло, 1961, 247).
2. тільки безос. Почати розвиднятися, світати.
3. перен. Набрати веселого, радісного, привітного виразу (звичайно про обличчя, очі); стати радісним, привітним. Коли Скиба забачив у вікно Кулика, він аж затрусився від радості. Розчулений і схвильований, він тиснув обома руками Куликову широку, тверду долоню і вперше за весь цей час його обличчя посвітліло (Жур., Дорога.., 1948, 67).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | посвітлію | посвітліємо |
2 особа | посвітлієш | посвітлієте |
3 особа | посвітліє | посвітліють |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | посвітлів | посвітліли |
Жіночий рід | посвітліла | |
Середній рід | посвітліло | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | посвітліймо | |
2 особа | посвітлій | посвітлійте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | посвітлівши |