посиліти
ПОСИЛІТИ, лію, лієш, док., перех., розм. Подужати, осилити що-небудь. Я такого змалку наслухавшись, усе сповняла, скільки моці, що посилію (Барв., Опов.., 1902, 428); - Я раніше гадав, що він [кінь] не посиліє тягти воза, а тепер переконався - він ледар (Збан., Малин. дзвін, 1958, 191); // Подолати, перебороти (якесь почуття). Не посиліла-таки [Галочка] горя свого! (Кв.-Осн., II, 1956, 358).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | посилію | посиліємо |
2 особа | посилієш | посилієте |
3 особа | посиліє | посиліють |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | посилів | посиліли |
Жіночий рід | посиліла | |
Середній рід | посиліло | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | посиліймо | |
2 особа | посилій | посилійте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | посилівши |