посипальник
ПОСИПАЛЬНИК, а, ч., етн., заст. Той, хто вітає з Новим роком і посипає при цьому зерном у хаті, кімнаті; посівальник, засівальник. Вона миттю стрибнула з печі додолу й побачила табун посипальників, що товпились біля порога (Мирний, IV, 1955, 304); - Хоч би волосся причесав, - похитала головою мати. - А то ба, яка розкуштряна мичка на голові! Соромно й на люди показуватись. Ех ти, посипальник! (Цюпа, Грози.., 1961, 17).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | посипальник | посипальники |
Родовий | посипальника | посипальників |
Давальний | посипальникові, посипальнику | посипальникам |
Знахідний | посипальника | посипальників |
Орудний | посипальником | посипальниками |
Місцевий | на/у посипальнику, посипальникові | на/у посипальниках |
Кличний | посипальнику | посипальники |