посмішити
ПОСМІШИТИ, шу, шиш, док., перех. 1. Док. до смішити. Йому хочеться і собі що-небудь сказати, чим-небудь дівчат посмішити, та поки надумається, дивись - Онисько уже й розсмішив (Мирний, III, 1954, 44).
2. Смішити якийсь час. Кузь почервонів, а Бабенко пирснув у кулак, потім підморгнув Прокопові. Мовляв, не слід заважати. Нехай посмішить своїми опецькуватими дотепами (Руд., Остання шабля, 1959, 91); - Різнобровий, посміши нас... - Клоуне, покажи, як люди вниз головою ходять... (Ткач, Арена, 1960, 66).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | посмішу | посмішимо |
2 особа | посмішиш | посмішите |
3 особа | посмішить | посмішать |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | посмішив | посмішили |
Жіночий рід | посмішила | |
Середній рід | посмішило | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | посмішімо | |
2 особа | посміши | посмішіть |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | посмішивши |