поснований
ПОСНОВАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до поснувати1. Одне вікно виходило в маленький присадок.. - улітку це маленький рай, якби не частокіл, три метри заввишки, поснований колючим дротом (Кач., II, 1958, 69); Березневий вітер розвівав поли сірих шинелей двох земляків, що випадково зустрілись у далекій стороні, поснованій лініями окопів (Іщук, Вербівчани, 1961, 66); * Образно. Широко розкритими від напруги очима старий дивився в далину неба, де над тонко поснованим кросном хмарин ткацьким човником плив ущерблений місяць (Грим., Кавалер.., 1955, 212).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | поснований | поснована | посноване | посновані |
Родовий | поснованого | поснованої | поснованого | поснованих |
Давальний | поснованому | поснованій | поснованому | поснованим |
Знахідний | поснований, поснованого | посновану | посноване | посновані, поснованих |
Орудний | поснованим | поснованою | поснованим | поснованими |
Місцевий | на/у поснованому, поснованім | на/у поснованій | на/у поснованому, поснованім | на/у поснованих |