посолений
ПОСОЛЕНИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. мин. ч. до посолити. Мирон, дивуючись і посміхаючись, розв'язав торбинку, і вона щедро сипнула ягід на густо посолену четвертину хліба, спідушка якого жовтіла перепеченим дубовим листом (Стельмах, І, 1962, 322); // у знач. прикм. Крутиться, як посолений оюн (Номис, 1864, № 3129); Ми їли посолений хліб і запивали кислим вином (Ю. Янов., II, 1958, 161).
2. у знач. прикм. Солоний. А вже пішла осінь, роботи в ключниці було багато, з усіх князівств і дворів везли на Гору всяке добро - жито, мед, віск, в'ялену й посолену рибу (Скл., Святослав, 1959, 72).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | посолений | посолена | посолене | посолені |
Родовий | посоленого | посоленої | посоленого | посолених |
Давальний | посоленому | посоленій | посоленому | посоленим |
Знахідний | посолений, посоленого | посолену | посолене | посолені, посолених |
Орудний | посоленим | посоленою | посоленим | посоленими |
Місцевий | на/у посоленому, посоленім | на/у посоленій | на/у посоленому, посоленім | на/у посолених |