постеля
ПОСТЕЛЯ, і, ж. Те саме, що постіль 1. Мислі в небі, а ноги в постелі (Номис, 1864, № 5806); Скоро так знемоглася [Галочка], що не здужала і з постелі устати... (Кв.-Осн., II, 1956, 358); Хто постелю нам постеле [постелить] У світлиці запашній? (Рильський, І, 1946, 78); Не в хаті стелить синові мати постелю, стелить йому там, де він любить: надворі, на сухому духмяному сіні (Гончар, Тронка, 1963, 19); * Образно. Верхами качався звільна глухий шум, як сумна одностайна мужицька співанка, притулювався до журкоту потоків і стелився на Черемошевій срібній постелі (Черемш., Тв., 1960, 66); Вільної води не сковували перепони, зроблені людьми, і вона розкішно лежала в своїй постелі з м'якого жовтого піску (Рильський, Бабине літо, 1967, 27); // Те, що стелять для спання; білизна, якою застилають ліжко для спання. Чи три, чи чотири скрині превеличенних, усе на колесах, повнісінькі були усякого добра, опріч подушок та постелі, що лежало у коморі, дожидаючи свого часу (Кв.-Осн., II, 1956, 313); Собі взяти постелю мати відмовилася, сказавши, що перебуде й так (Гончар, Дорога.., 1953, 47).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | постеля | постелі |
Родовий | постелі | постель |
Давальний | постелі | постелям |
Знахідний | постелю | постелі |
Орудний | постелею | постелями |
Місцевий | на/у постелі | на/у постелях |
Кличний | постеле | постелі |
постіль
ПОСТІЛЬ, телі, ж. 1. Ліжко або якесь інше місце, приготовлене для спання. Маруся лягла на постіль, втомлена, змучена (Н.-Лев., VI, 1966, 73); [Писар:] Коли ж гарна бісова дівчина: оком поведе - й слабого з постелі зведе (К.-Карий, І, 1960, 47); Неня вже постіль постелила, теплий ліжничок приготовила - спиться так солодко-солодко (Хотк., II, 1966, 104); Місяць ллє голубе сяйво і од того в клуні видко, і все в голубому. Під стіною лежать складені бруси на нові лутки, обіч - старий віз, іще батьківський, а на ньому на солому кинутий сіряк - постіль Юхимова (Головко, II, 1957 235); * Образно. Постіль мені буде - широкі поля; А чорная хмара покриє... (Бор., Тв., 1957, 88); Хтось сіяв. Набирав золотого зерна повну жменю й кидав поперед себе в чорну пухку постіль (Головко, І, 1957, 68); *У порівн. Впаду я на сніг нагірний, мов на білу постіль (Л. Укр., І, 1951, 196); // Те, що стелять на ліжко для спання; спальна білизна, спальні речі. Вони [злодії] чисто забрали гардероб пана і пані, дещо з постелі і з інших речей, що могли винести без стуку (Фр., IV, 1950, 43); Вночі Роман прокинувся від холоду. Спав він завжди неспокійно, скидаючи постіль (Стельмах, І, 1962, 137).
На смертній (смертельній, заст. божій) постелі [бути (лежати)]: а) бути при смерті, помирати. Тілько на смертній постелі він оповів усім про ту дивну пригоду, яка була з ним за життя (Фр., IV, 1950, 145); б) бути мертвим, померти. Скоро його мати старая на божої [божій] постелі вздріла. На своє лице християнськеє хрест собі положила (Чуб., V, 1874, 850); Лежи, Олечко! Лежи на своїй смертній постелі. Знайшла ти вічний спочинок далеко від рідної матері (Хижняк, Тамара, 1959, 191); У (в) постелі лежати - хворіти; У (в) постіль злягти - захворіти. А Мотря від такої зневаги, від тяжкого уразу, від тривоги занедужала, в постіль злягла (Мирний, І, 1949, 407).
2. геол. Нижня верства гірської породи, на якій лежить шар породи, що містить корисну копалину.
3. техн. Частина машини або якого-небудь механізму, на якій розташовують інші деталі. Інженери.. створили конструкцію універсальної постелі, яка дає змогу складати на ній різні секції для багатьох типів суден (Наука.., 2, 1957, 18); // Основа, підгрунтя для чого-небудь. На дні уклали так звану постіль з щебеню, на неї спускались бетонні масиви вагою до трьох тонн кожний (Веч. Київ, 9.I 1957, 2).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | постіль | постелі |
Родовий | постелі | постелей |
Давальний | постелі | постелям |
Знахідний | постіль | постелі |
Орудний | постіллю, постелею | постелями |
Місцевий | на/у постелі | на/у постелях |
Кличний | постіле | постелі |