постогнати
ПОСТОГНАТИ, стогну, стогнеш, док. 1. Стогнати якийсь час. Кашляла людина. Кашляла болісно, надривно, замовкаючи тільки для того, щоб з мукою постогнати (Речм., Весн. грози, 1961, 4); // перен., розм. Нарікати на щось, ремствувати якийсь час. Одначе вони постогнали, погомоніли й таки мусили платить (Н.-Лев., III, 1956, 226).
2. Застогнати. Спазма витягала, здавалося, всі нутрощі наверх. Яка мука! Зіна спробувала постогнати... (Смолич, Сорок вісім.., 1937, 80).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | постогну | постогнемо |
2 особа | постогнеш | постогнете |
3 особа | постогне | постогнуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | постогнав | постогнали |
Жіночий рід | постогнала | |
Середній рід | постогнало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | постогнімо | |
2 особа | постогни | постогніть |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | постогнавши |