постоювати
ПОСТОЮВАТИ, юю, юєш, недок., розм. Раз у раз зупинятися й стояти якийсь час. - Три пси! цу-цу! Наперед турми один, а два по боках, а я ззаду. Іду та й постоюю (Фр., IV, 1950, 25); Вона майже з півроку не була в місті, й воно її так тепер оголомшило з своїм барвним багатством вистав, усяких барвних матерій, черевиків, хусток, скла, посудини прорізного роду й сорту, що вона, мов заворожена, постоювала перед усім тим, потопаючи в міркуванні з подиву (Коб., III, 1956, 470).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | постоюю | постоюємо |
2 особа | постоюєш | постоюєте |
3 особа | постоює | постоюють |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | постоюватиму | постоюватимемо |
2 особа | постоюватимеш | постоюватимете |
3 особа | постоюватиме | постоюватимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | постоював | постоювали |
Жіночий рід | постоювала | |
Середній рід | постоювало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | постоюймо | |
2 особа | постоюй | постоюйте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | постоюючи | |
Минулий час | постоювавши |