постріляти
ПОСТРІЛЯТИ і рідко ПОСТРЕЛЯТИ, яю, яєш, док. 1. перех. Стріляючи, вбити всіх або багатьох. - Ой, лишенько... бабусю... Ой... горенько тяжке... - з плачем ледве вимовляла дівчинка. - Я з хутора... розбишаки були... всіх побили... порізали... постреляли... батька... й матір... діда... бабу (Мирний, І, 1949, 412); В село Тернівку прибуло військо. Зігнали людей, кого постріляли, кого порубали (Коцюб., II, 1955, 95); - Злодюга! Нащо ти собак моїх постріляв? (Хотк., І, 1966, 89); // Пострілами з вогнепальної зброї заподіяти кому-небудь багато ран; пробити, прострелити щось у багатьох місцях. У Яковцеву хату, як стемніло, ввійшло кілька чоловік у машкарах, постріляли та поранили суддів.. і визволили пов'язаних і напівзамучених підсудних (Рильський, Бабине літо, 1967, 118).
2. перех. Стріляючи, витратити, використати (кулі, патрони, снаряди і т. ін.). Уже стріли і кулі постріляли (Сл. Гр.).
3. неперех. Стріляти якийсь час. [Орлик:] Я до мінометників пішов. Спасибі, дозволили постріляти. Мої міни непогано лягали (Корн., II, 1955, 41); - Кораблі постріляли-постріляли та й знялися з якорів (Кучер, Чорноморці, 1956, 529).
4. неперех., розм. Випустити, викинути стебло, стрілку (про деякі рослини). Цибуля постріляла; // рідко. Попробиватися, прорости. Скрізь усюди колоски постріляли житні, де один, де два, а де й посімейкою (Вовчок, І, 1955, 340).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | постріляю | постріляємо |
2 особа | постріляєш | постріляєте |
3 особа | постріляє | постріляють |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | постріляв | постріляли |
Жіночий рід | постріляла | |
Середній рід | постріляло | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | постріляймо | |
2 особа | постріляй | постріляйте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | пострілявши |