посудити
ПОСУДИТИ, суджу, судиш, док. 1. перех. і без додатка. Осудити кого-небудь за щось. Посудим людей раз, а люде десять раз (Номис, 1864, № 7016); Що не йде мимо їх двору господиня.., то стане, погляне та й головою похитає, а йдуть дві - удвох подивляться та посудять... (Вовчок, І, 1955, 169).
2. перех. Судити, обмовляти кого-небудь якийсь час. - Ну, - каже мені дяк, - тепер ви мене похвалили, а я вас, - сядьмо ж, сусід своїх посудьмо-погудьмо абощо (Вовчок, VI, 1956, 218).
3. неперех., рідко. Скласти певну думку про щось. Не мені судити, чи варт вони [пісні] тих думок, що гоноблю я про їх, про те читачі краще посудять (Мирний, V, 1955, 376); // Поговорити, побалакати якийсь час. - Разом довідаємося, що діється в світі, посудимо й спочинемо (Мирний, III, 1954, 244).
Посуди сам; Посудіть самі - уживається, коли хочуть підкреслити правомірність, обгрунтованість своїх слів або дій; поміркуй сам, поміркуйте самі. Витягаю йому карбованця, даю. Не бере. «Та беріть, - кажу, - отче святий. Ну посудіть же самі - де ж нам узяти двадцять аж два карбованці?» (Хотк., І, 1966, 92); [Жінка:] Пробачте, але так же не можна, громадяни! Цілий день галас, гуркіт, крик! Знову розбудили дитину. [Скрипаль (ввічливо) :] Дійсно. Не можна ж працювати. Посудіть самі (Коч., II, 1956, 531).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | посуджу | посудимо |
2 особа | посудиш | посудите |
3 особа | посудить | посудять |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | посудив | посудили |
Жіночий рід | посудила | |
Середній рід | посудило | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | посудімо | |
2 особа | посуди | посудіть |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | посудивши |