посідач
ПОСІДАЧ, а, ч., заст. Власник, володар кого-, чого-небудь. Був тут і Нурла-ефенді, багатир.., а також заможний «юзбаш» (сотник), посідач єдиного на ціле село коня (Коцюб., І, 1955, 394); - А чи не продав би ти своєї люльки? - поспитав Юрій Макарович. Щасливий посідач люльки поставився трохи недовірливо до цих слів (Коцюба, Нові береги, 1959, 61).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | посідач | посідачі |
Родовий | посідача | посідачів |
Давальний | посідачеві, посідачу | посідачам |
Знахідний | посідача | посідачів |
Орудний | посідачем | посідачами |
Місцевий | на/у посідачі, посідачу, посідачеві | на/у посідачах |
Кличний | посідачу | посідачі |