посічений
ПОСІЧЕНИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. мин. ч. до посікти. Подаючи на стіл, борщ посипають посіченою зеленню петрушки (Укр. страви, 1957, 97); Брезент був геть посічений осколками, в нього задимало вітром (Гончар, III, 1959, 182); Дмитро допитливо подивився на блідо-жовтий, посічений зморшками, присушений вид жінки (Стельмах, На.. землі, 1949, 176); [Гарасим:] Ну, та й завзятий народ запорожці! Гайдамаки стогнуть та крекчуть, а вони на гамуз посічені, тілько й усього зосталося, що язик у роті, а й ним не перестають реготати та жартувати (Мирний, V, 1955, 95); Василь, файний веселий легінь, загинув у бійці з ворожим родом, посічений топірцями (Коцюб., II, 1955, 310); Миючись під душем поруч Семена Ларивоновича, він завжди поглядав, здригаючись, на посічені мінними осколками бригадирові руки, на запалі груди, що дихали важко й часто (Ю. Янов., II, 1954, 138); // у знач. прикм. Повернувся [Микола] з моря ледве живий. Посічений, постріляний, без ноги (Кучер, Трудна любов, 1960, 8); // посічено, безос. присудк. сл. Всі двері, клямки всі посічено шаблями (Міцк., П. Тадеуш, перекл. Рильського, 1949, 205).
2. у знач. прикм. Який посікся (про волосся). Короткі посічені коси настовбурчились на його голові, неначе колючки на їжакові (Н.-Лев., III, 1956, 370).
3. у знач. прикм. Який обтріпався; обтріпаний (про тканину). - Вже навіть лиштва посіклася до решти, - тереблячи, піднімає вгору подолок спіднички. - Скажи на милість, а вчора ніби була не посічена? - удавано дивуючись, розводить руками Олена (Стельмах, І, 1962, 155).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | посічений | посічена | посічене | посічені |
Родовий | посіченого | посіченої | посіченого | посічених |
Давальний | посіченому | посіченій | посіченому | посіченим |
Знахідний | посічений, посіченого | посічену | посічене | посічені, посічених |
Орудний | посіченим | посіченою | посіченим | посіченими |
Місцевий | на/у посіченому, посіченім | на/у посіченій | на/у посіченому, посіченім | на/у посічених |