потомити
ПОТОМИТИ, томлю, томиш; мн. потомлять; док., перех. 1. Утомити, знесилити всіх або багатьох. Плавала-плавала [відьма], шниряла-шниряла; та як бачить, що усіх потомила, так і піддалась... (Кв.-Осн., II, 1956, 184); [Маруся (сидить, читає) :] Прийдіть до мене всі, хто трудиться, кого робота осіла, праця потомила (Мирний, V, 1955, 96).
2. Стомити, перевантажити (роботою, тяжкими переживаннями і т. ін.). Горда, пишна [дівиця] - роботою Ручок не потомить (Кост., І, 1967, 99); Кажуть, юнка білолиця Юнака причарувала. Потомила йому серце, Розпалила ятру рану (Ус., Листя.., 1956, 132).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | потомлю | потомимо |
2 особа | потомиш | потомите |
3 особа | потомить | потомлять |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | потомив | потомили |
Жіночий рід | потомила | |
Середній рід | потомило | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | потомімо | |
2 особа | потоми | потоміть |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | потомивши |