похапливість
ПОХАПЛИВІСТЬ, вості, ж. 1. Властивість за знач. похапливий 1. [Аркадій:] Він, Лідо, встиг подати товаришу Бересту свої зауваження до твого проекту.. Як тобі подобається така похапливість, швидкість! (Корн., І, 1955, 100).
2. Стан за знач. похапливий 2. Усі біля молотарки без похапливості у чітких вивірених рухах, немов аж урочисті (Головко, І, 1957, 351).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | похапливість | похапливості |
Родовий | похапливості, похапливости | похапливостей |
Давальний | похапливості | похапливостям |
Знахідний | похапливість | похапливості |
Орудний | похапливістю | похапливостями |
Місцевий | на/у похапливості | на/у похапливостях |
Кличний | похапливосте | похапливості |