похитнути
ПОХИТНУТИ, ну, неш, док., перех. 1. Однокр. до похитати 1. Він, як в клітці пташку, Над вікном повісив пляшку, - І, як вітер похитне, Пляшка візьме та й кивне (Щог., Поезії, 1958, 169); Ти дорогу перейшла, Повні відра похитнула... (Рильський, II, 1960, 98); // безос. «Прощай...» Вагони похитнуло, мов загриміло все кругом... (Сос., II, 1958, 419).
2. перен. Позбавити сили, стійкості, надійності; ослабити. Зрозуміло, що такий стан речей не міг не похитнути Тиховичевої віри в корисність такої боротьби (Коцюб., І, 1955, 224); Революція 1905-1907 років похитнула підвалини царського самодержавства (50 р. Вел. Жовтн/ соц. рев., 1967, 6); Важкі умови заслання не похитнули волі Шевченка (Життя і тв. Т. Г. Шевченка, 1959, 336); // Викликати в когось сумніви, невпевненість у своїй правоті, правильності своїх дій, поглядів, переконань і т. ін. Довго боровся Глушак з своїми сумнівами, підозрами.. Навіть сповіщення Ван-Ліна не до кінця похитнуло його (Довж., І, 1958, 123); Коли, втікаючи од пильної роботи, Сонетні лінії вирізуєш ти потай.., - Нехай тебе тоді ані докір, ні сміх Не похитне в твоїй солодкій рівновазі (Рильський, I, 1960, 253).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | похитну | похитнемо |
2 особа | похитнеш | похитнете |
3 особа | похитне | похитнуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | похитнув | похитнули |
Жіночий рід | похитнула | |
Середній рід | похитнуло | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | похитнімо | |
2 особа | похитни | похитніть |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | похитнувши |