похітливість
ПОХІТЛИВІСТЬ, вості, ж. Властивість за знач. похітливий. Лаура звикла до такої поведінки свого чоловіка - до його мовчазної похітливості, до грубих ласк (М. Ю. Тарн., День.., 1963, 223); Свою моральну розбещеність, похітливість Бичок [персонаж драми «Глитай, або ж павук» М. Кропивницького] прикриває удаваною турботою про Олену та її матір (Іст. укр. літ., І, 1954, 434).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | похітливість | похітливості |
Родовий | похітливості, похітливости | похітливостей |
Давальний | похітливості | похітливостям |
Знахідний | похітливість | похітливості |
Орудний | похітливістю | похітливостями |
Місцевий | на/у похітливості | на/у похітливостях |
Кличний | похітливосте | похітливості |