пошкварчати
ПОШКВАРЧАТИ, чу, чиш, док. Шкварчати якийсь час. Йонька потоптався біля Кузьми, пошкварчав люлькою і, крутнувшись на місці, гайнув полтавським шляхом прямо в Зіньків (Тют., Вир, 1964, 92).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | пошкварчу | пошкварчимо |
2 особа | пошкварчиш | пошкварчите |
3 особа | пошкварчить | пошкварчать |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | пошкварчав | пошкварчали |
Жіночий рід | пошкварчала | |
Середній рід | пошкварчало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | пошкварчімо | |
2 особа | пошкварчи | пошкварчіть |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | пошкварчавши |