пошкутильгати
ПОШКУТИЛЬГАТИ, аю, аєш, док. Повільно піти, шкутильгаючи. Панок пошкутильгав собі кудись (Фр., І, 1955, 372); Іван засміявся дрібненьким юнацьким сміхом і пошкутильгав до кілка, де він поклав свій чемоданчик (Досв., Вибр., 1959, 161); Прокіп пошкутильгав на милицях сам (Кучер, Голод, 1961, 34); Ведмежа пошкутильгало їм [овечкам] назустріч (Ів., Ліс. казки, 1954, 75).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | пошкутильгаю | пошкутильгаємо |
2 особа | пошкутильгаєш | пошкутильгаєте |
3 особа | пошкутильгає | пошкутильгають |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | пошкутильгав | пошкутильгали |
Жіночий рід | пошкутильгала | |
Середній рід | пошкутильгало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | пошкутильгаймо | |
2 особа | пошкутильгай | пошкутильгайте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | пошкутильгавши |