пошлюбити
ПОШЛЮБИТИ, блю, биш; мн. пошлюблять; док., перех., нар.-поет., книжн. Узяти шлюб, повінчатися з ким-небудь. А я тую дівчину люблю, Дівчину пошлюблю (Чуб., V, 1874, 119); Дуже-бо захотілося йому [князеві] пошлюбити сестру ромейського імператора [Василя] (Загреб., Диво, 1968, 113).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | пошлюблю | пошлюбимо |
2 особа | пошлюбиш | пошлюбите |
3 особа | пошлюбить | пошлюблять |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | пошлюбив | пошлюбили |
Жіночий рід | пошлюбила | |
Середній рід | пошлюбило | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | пошлюбмо | |
2 особа | пошлюб | пошлюбте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | пошлюбивши |