поіменний
ПОІМЕННИЙ, а, е. Який містить у собі перелік імен. Знов і знов читає [графиня] імена, Вписані до списків поіменних (Бажан, Роки, 1957, 274); В поіменному списку я прочитав, що поміж делегатів з Волині був і мій колишній інспектор [гімназії] (Смолич, Розм. з чит., 1953, 131).
Поіменне голосування - голосування, при якому кожен голосує окремо і його прізвище записують. При поіменному голосуванні VII з'їзд партії більшістю голосів.. схвалив ленінську лінію у питанні про Брестський мир (Ком. Укр., 3, 1963, 42).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | поіменний | поіменна | поіменне | поіменні |
Родовий | поіменного | поіменної | поіменного | поіменних |
Давальний | поіменному | поіменній | поіменному | поіменним |
Знахідний | поіменний, поіменного | поіменну | поіменне | поіменні, поіменних |
Орудний | поіменним | поіменною | поіменним | поіменними |
Місцевий | на/у поіменному, поіменнім | на/у поіменній | на/у поіменному, поіменнім | на/у поіменних |