поіменно
ПОІМЕННО, присл. На ім'я, кожного на ім'я. Троянців Гілла і Аміка Зіпхнула в пекло Турна піка... Та де всіх поіменно знать? (Котл., І, 1952, 288); Він пригадав всіх друзів поіменно, 1 більш йому не вистачило слів... (Бичко, Вогнище, 1959, 30); Хтось гукав їм услід, ніби й поіменно називав, а вони нечутно й невидимо, немов безтілесні, ковзнули до виходу (Дор., Не повтори.., 1968, 145).