поїздити
ПОЇЗДИТИ, їжджу, їздиш, док. Їздити якийсь час. У Василя несамовито серце б'ється від бажання поїздити верхи і собі (Мирний, IV, 1955, 108); Вона поїздить з копитаном [капітаном], заробить багато грошей, у розкоші поживе, а я на смітті помру! (Кв.-Осн., II, 1956, 461); [Кіндрат:] Боюсь я, все вона книжки про усякі мандрівки читала. Чи не скочила в поїзд? [Ольга:] Коли навіть так, то поїздить ще два-три дні і повернеться (Корн., II, 1955, 165).
@ Поїздити на кому - цілком підкорити когось своїй владі, використати в своїх інтересах. Де вже його в ката тут шукати тії [тієї] жалості, коли тільки й думки - як би з другого жили вимотати, на другому поїздити! (Мирний, III, 1954, 79).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | поїжджу | поїздимо |
2 особа | поїздиш | поїздите |
3 особа | поїздить | поїздять |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | поїздив | поїздили |
Жіночий рід | поїздила | |
Середній рід | поїздило | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | поїздьмо | |
2 особа | поїздь | поїздьте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | поїздивши |