правдити
ПРАВДИТИ, джу, диш, недок., перех., діал., рідко. 1. Те саме, що виправдовувати 1. Чоловіка виниш, а жінку правдиш (Сл. Гр.).
2. Підтверджувати правдивість чого-небудь. Обідня година; ніщо не правдить мого сну... (Вовчок, І, 1955, 193).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | правджу | правдимо |
2 особа | правдиш | правдите |
3 особа | правдить | правдять |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | правдитиму | правдитимемо |
2 особа | правдитимеш | правдитимете |
3 особа | правдитиме | правдитимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | правдив | правдили |
Жіночий рід | правдила | |
Середній рід | правдило | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | правдьмо | |
2 особа | правдь | правдьте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | правдячи | |
Минулий час | правдивши |