правдолюб
ПРАВДОЛЮБ, а, ч. Той, хто любить правду, бореться за неї, шукає справедливості. Та був один між тими мудрецями, Знавець душі, великий правдолюб, Розумний, невсипущий, - звавсь Зірек (Крим., Вибр., 1965, 165); Але на дорогах війни, переораних траншеями й окопами, в жорстоких і цинічних буднях війни фронтовики не розхлюпали трепетної ніжності, полишившись гуманістами і правдолюбами (Літ. Укр., 20.V 1971, 4).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | правдолюб | правдолюби |
Родовий | правдолюба | правдолюбів |
Давальний | правдолюбові, правдолюбу | правдолюбам |
Знахідний | правдолюба | правдолюбів |
Орудний | правдолюбом | правдолюбами |
Місцевий | на/у правдолюбі, правдолюбові | на/у правдолюбах |
Кличний | правдолюбе | правдолюби |