правління
ПРАВЛІННЯ, я, с. 1. Час, період, протягом якого певна особа здійснює верховну владу над ким-, чим-небудь. Правління Людовіка XIV було часом найбільшого розквіту королівського самовладдя (абсолютизму) у Франції (Нова іст., 1956, 43); Прокопій жив в епоху правління імператора Юстініана І (Нариси стар. іст. УРСР, 1957, 328); // рідко. Апарат, який здійснює керівництво державою. - То хай буду знати, хто там у них у правлінні засяде: чи наші приятелі, а чи вороги. - Друзі будуть, товаришу Хаєцький, - заспокоює Хому Воронцов. - Демократичні уряди (Гончар, III, 1959, 206); // Форма керівництва. Боярське правління; Князівське правління; Самодержавне правління.
2. Виборний орган, що керує якоюсь установою, організацією, підприємством і т. ін. Спираючись на договір між обома організаціями, правління профспілок поставило перед Зілінським вибір: або вийти з товариства власників, або додержуватись пунктів договору (Вільде, Сестри.., 1958, 119); [Вітровий:] Як повернувся з армії, вибрали мене в правління (Корн., II, 1955, 221); // Члени виборного керівного органу. Стемніло. Зійшлися до хати Сусіди, правління, рідня (С. Ол., Вибр., 1959, 139); // Приміщення виборного керівного органу.
3. У дореволюційній Росії - назва деяких адміністративно-поліційних установ. - В метриках в вас нема ніякого ладу.. От, може, приїде до вас столоначальник з правління на ревізію (Н.-Лев., III, 1956, 182); На полудень добралася баба до волосного правління, добилась до самого старшини (Стельмах, І, 1962, 211).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | правління | правління |
Родовий | правління | правлінь |
Давальний | правлінню | правлінням |
Знахідний | правління | правління |
Орудний | правлінням | правліннями |
Місцевий | на/у правлінні | на/у правліннях |
Кличний | правління | правління |