правонаступництво
ПРАВОНАСТУПНИЦТВО, -а, с. 1. Перехід прав та обов'язків від однієї особи до іншої; може бути універсальним, коли переходять усі майнові права та обов'язки іншої особи (напр., спадкоємство), та частковим, якщо переходить лише окреме право або обов'язок (напр., у разі передання права вимоги до боржника). 2. У цивільному судочинстві – вступ на місце однією з сторін іншої особи. 3. У міжнародному праві – перехід прав та обов'язків від однієї держави до іншої (у разі створення незалежної держави, переходу території однієї держави до іншої, виникненні держави нового типу тощо).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | правонаступництво | правонаступництва |
Родовий | правонаступництва | правонаступництв |
Давальний | правонаступництву | правонаступництвам |
Знахідний | правонаступництво | правонаступництва |
Орудний | правонаступництвом | правонаступництвами |
Місцевий | на/у правонаступництві | на/у правонаступництвах |
Кличний | правонаступництво | правонаступництва |