правопорушник
ПРАВОПОРУШНИК, а, ч., юр. Особа, що порушує норми поведінки, встановлені законами чи іншими нормативними актами. Головним у боротьбі з правопорушниками, вчить партія, є виховна робота (Наука.., 1, 1964, 35); - Знати закони своєї країни - громадянський обов'язок кожної людини. Ось чому правопорушник не може розраховувати на полегкість через незнання закону (Вітч., 8, 1971, 156); До справи виховання неповнолітніх правопорушників А. С. Макаренко підходив по-революційному (Літ. Укр., 15.III 1968, 2).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | правопорушник | правопорушники |
Родовий | правопорушника | правопорушників |
Давальний | правопорушникові, правопорушнику | правопорушникам |
Знахідний | правопорушника | правопорушників |
Орудний | правопорушником | правопорушниками |
Місцевий | на/у правопорушнику, правопорушникові | на/у правопорушниках |
Кличний | правопорушнику | правопорушники |