пресбітерій
ПРЕСБІТЕРІЙ, -я, ч. В західноєвропейській (насамперед, католицькій) церковній архітектурі – простір між навою і престолом, підвищення для вівтаря та місць духовенства у східній частині католицького храму; після II Ватиканського собору в католицьких храмах вівтар розташовується у пресбітерії; відповідно у православних церквах пресбітерій або частково відповідає вівтарю, або солеї; у багатьох храмах пресбітерій також відділений від іншої частини церкви – нави – іконостасом.
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | пресбітерій | пресбітерії |
Родовий | пресбітерія | пресбітеріїв |
Давальний | пресбітерієві, пресбітерію | пресбітеріям |
Знахідний | пресбітерій | пресбітерії |
Орудний | пресбітерієм | пресбітеріями |
Місцевий | на/у пресбітерії | на/у пресбітеріях |
Кличний | пресбітерію | пресбітерії |