прибитий
ПРИБИТИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. мин. ч. до прибити 1-6. Воно [вікно] було прибите знадвору гвіздками (Гр., II, 1963, 291); [Неофіт-раб:] Може, давно б полинули [терпеливість і покора] з землі на безвість, якби мара прибитих на хрестах кривавих розбишак нас не лякала погрозою даремного сконання (Л. Укр., II, 1951, 239); Прибиті дощем і притоптані війною борозни майже зовсім уляглися (Голов., Тополя.., 1965, 10); Яхта стала під мостом, прибита хвилею до однієї з підпор (Дмит., Наречена, 1959, 195); Ще говорив щось Когут, та Марко вже не слухав. Прибитий горем, мовчав (Цюпа, Назустріч.., 1958, 425); Загинув [чоловік] у лісі, прибитий падаючим деревом (Гжицький, Опришки, 1952, 165); Прибитий ранніми приморозками, пасльон визирає з-поміж сизуватої лободи (Руд., Остання шабля, 1959, 196); * Образно. В очах старого Канушевича застряла усмішка. Він розгладив свої довгі, інеєм прибиті вуси (Коцюба, Нові береги, 1959, 358); * У порівн. Одна постать Якова чорніла в кутку коло стіни, мов прибита гвіздком до неї (Мирний, І, 1954, 204); // прибито, безос. присудк. сл. Поруч прохідної будки прибито широкий диктовий щит для об'яв (Шовк., Інженери, 1956, 167); До ганку на щастя підкову прибито (Воронько, Тепло.., 1959, 118); * Образно. Морозом лиходійним Моє життя прибито на цвіту (Вороний, Вибр., 1959, 98).
Мішком з-за рогу прибито; Як (мов, немов і т. ін. ) мішком [із-за рогу] прибитий див. мішок; Як (мов, немов і т. ін. ) громом прибитий - вражений, приголомшений чим-небудь. - Дякую тобі за пиво, а до роботи в понеділок не маєш чого приходити, я вже приняв [прийняв] другого. Нещасливий муляр став мов громом прибитий на ті слова (Фр., І, 1955, 230); Пріська, що досі стояла коло печі, наче громом прибита, при тім слові Грицьковім уся затіпалася (Мирний, III, 1954, 125); Батько ходив, наче прибитий громом (Донч., VI, 1957, 136).
2. у знач. прикм., розм. Який виражає пригніченість. Прибитий вигляд; // Ледве чутний, слабкий (про голос). Він ніколи не вгнівався, не підніс голосу, а все якось так покірно, таким приниженим та прибитим голосом відповідав (Фр., III, 1950, 202); Матвій прибитим голосом розказував: - Як тільки одужаю, то поїду, поїду до рідних, до своїх... (Ірчан, II, 1958, 302); // Пригнічений, принижений (про людину). Народ [Тухольщини] нужденний, прибитий, понурий, супроти чужих несмілий і недотепний (Фр., VI, 1951, 7).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | прибитий | прибита | прибите | прибиті |
Родовий | прибитого | прибитої | прибитого | прибитих |
Давальний | прибитому | прибитій | прибитому | прибитим |
Знахідний | прибитий, прибитого | прибиту | прибите | прибиті, прибитих |
Орудний | прибитим | прибитою | прибитим | прибитими |
Місцевий | на/у прибитому, прибитім | на/у прибитій | на/у прибитому, прибитім | на/у прибитих |