прибіднювання
ПРИБІДНЮВАННЯ, я, с., розм. Дія за знач. прибіднювати і прибіднюватися. Додам без непотрібного прибіднювання, що своїм творчим доробком я особисто задоволений (Літ. Укр., 29.XII 1967, 2).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | прибіднювання | прибіднювання |
Родовий | прибіднювання | прибіднювань |
Давальний | прибіднюванню | прибіднюванням |
Знахідний | прибіднювання | прибіднювання |
Орудний | прибіднюванням | прибіднюваннями |
Місцевий | на/у прибіднюванні | на/у прибіднюваннях |
Кличний | прибіднювання | прибіднювання |