прив'ялений
ПРИВ'ЯЛЕНИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. мин. ч. до прив'ялити. Не вивітрюючись, застоялись у високім бур'яні густі пахощі прив'яленого сонцем полину, розімлілої лободи, лугових трав (Гончар, II, 1959, 239); Повіяв ранковий вітер і приніс із степового озера запах прив'яленого осінню татар-зілля (Дмит., Наречена, 1959, 97); Навколо - суцільні зарості жостеру з чорними прив'яленими ягодами, (Наука.., 2, 1971, 18).
2. у знач. прикм. Який досягається недовгим в'яленням. Для штучного сушіння траву звозять на місце зберігання у прив'яленому стані (Хлібороб Укр., 7, 1964, 10).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | прив'ялений | прив'ялена | прив'ялене | прив'ялені |
Родовий | прив'яленого | прив'яленої | прив'яленого | прив'ялених |
Давальний | прив'яленому | прив'яленій | прив'яленому | прив'яленим |
Знахідний | прив'ялений, прив'яленого | прив'ялену | прив'ялене | прив'ялені, прив'ялених |
Орудний | прив'яленим | прив'яленою | прив'яленим | прив'яленими |
Місцевий | на/у прив'яленому, прив'яленім | на/у прив'яленій | на/у прив'яленому, прив'яленім | на/у прив'ялених |