приваблений
ПРИВАБЛЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до привабити 1, 2. Маленька жовтава лісова мишка вибігла зі своєї норки [нірки], приваблена теплом і лісовою тишею (Фр., VI, 1951, 149); Рухаючись цілими ордами, вони [народи зі Сходу] осідали в степу поблизу Дніпра, приваблені рибою, гарним підсонням, розкішними травами та хлібами (Коцюба, Нові береги, 1959, 139); Нерідко можна було бачити біля цього пам'ятника древньої архітектури і туристів, які, приваблені написами на цій споруді, намагались прочитати стертий дощами та людськими пальцями текст (Вільде, Сестри.., 1958, 516).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | приваблений | приваблена | приваблене | приваблені |
Родовий | привабленого | привабленої | привабленого | приваблених |
Давальний | привабленому | привабленій | привабленому | привабленим |
Знахідний | приваблений, привабленого | приваблену | приваблене | приваблені, приваблених |
Орудний | привабленим | привабленою | привабленим | привабленими |
Місцевий | на/у привабленому, привабленім | на/у привабленій | на/у привабленому, привабленім | на/у приваблених |