пригноблення
ПРИГНОБЛЕННЯ, я, с. 1. Дія за знач. пригнобити, пригноблювати. Під час своїх подорожей по Україні в 1843 і 1845 роках Шевченко на власн очі побачив таке страшне пригноблення трудящих, що він ніби прозрів, наче очі йому відкрилися на сувору дійсність (Кол., Безсмертний Кобзар, 1961, 39).
2. Стан за знач. пригноблений 4. Без слова, в німім пригнобленню вийшли.. жандарм і візник (Фр., II, 1950, 37); Іван дивився, на неї [матір]. Бачив велике пригноблення на її лиці (Круш., Буденний хліб.., 1960, 106).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | пригноблення | пригноблення |
Родовий | пригноблення | пригноблень |
Давальний | пригнобленню | пригнобленням |
Знахідний | пригноблення | пригноблення |
Орудний | пригнобленням | пригнобленнями |
Місцевий | на/у пригнобленні | на/у пригнобленнях |
Кличний | пригноблення | пригноблення |