приговір
ПРИГОВІР, вору, ч., розм. 1. Те, що говорять, супроводжуючи яку-небудь дію; примовка. Мовби згадавши свої парубоцькі літа, ..пастух зачав витоптувати, викаблучувати, розламувати кістки, та з піснею, та з приговором (Горд., Дівчина.., 1954, 179).
2. заст. Наговір. [Явдоха:] І як би то він зміг мене з ума звести, як я того не схочу? Може, зна такого наговору чи приговору або підкурює чим? (Кроп., II, 1958, 347).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | приговір | приговори |
Родовий | приговору | приговорів |
Давальний | приговорові, приговору | приговорам |
Знахідний | приговір | приговори |
Орудний | приговором | приговорами |
Місцевий | на/у приговорі | на/у приговорах |
Кличний | приговоре | приговори |