приговірка
ПРИГОВІРКА, ПРИГОВОРКА, и, ж., розм., рідко. 1. Те саме, що приговір 1. Сипле [Тьоркін] жарти, приговірки. Сам же й вусом не моргне (Воскр., Взагалі.., 1948, 122); [Терпилиха:] Оттак все вона - приговорками та одговорками і вивертається (Котл., II, 1953, 20).
2. Те саме, що приказка. Трухнув [опришок] головою, повторяючи свою любиму приговірку: - Все байка - коби лиш ми здорові! (Хотк., II, 1966, 126); От з такого-то Пархімового снідання пішла меж людей і приговорка (Кв.-Осн., II, 1956, 477).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | приговірка | приговірки |
Родовий | приговірки | приговірок |
Давальний | приговірці | приговіркам |
Знахідний | приговірку | приговірки |
Орудний | приговіркою | приговірками |
Місцевий | на/у приговірці | на/у приговірках |
Кличний | приговірко | приговірки |