приголосний
ПРИГОЛОСНИЙ, а, е, лінгв. Який утворюється внаслідок проходження струменя повітря через перепону в якомусь місці мовного апарату (про звуки мови). Приголосний звук; // у знач. ім. приголосний, ного, ч . Звук, основою якого є шум, що виникає внаслідок проходження видихуваного струменя повітря через певну перепону, утворювану в якому-небудь місці мовного апарату. Середньоязикові приголосні; Носові приголосні.
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | приголосний | приголосні |
Родовий | приголосного | приголосних |
Давальний | приголосному | приголосним |
Знахідний | приголосного | приголосних |
Орудний | приголосним | приголосними |
Місцевий | на/у приголосному, приголоснім | на/у приголосних |
Кличний | приголосний | приголосні |
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | приголосний | приголосна | приголосне | приголосні |
Родовий | приголосного | приголосної | приголосного | приголосних |
Давальний | приголосному | приголосній | приголосному | приголосним |
Знахідний | приголосний, приголосного | приголосну | приголосне | приголосні, приголосних |
Орудний | приголосним | приголосною | приголосним | приголосними |
Місцевий | на/у приголосному, приголоснім | на/у приголосній | на/у приголосному, приголоснім | на/у приголосних |