пригонич
ПРИГОНИЧ, а, ч., заст. Наглядач над робітниками, працівниками. - Знаю я ті начальства! Знаєте, їх наставляють більше як пригоничів, задля того, щоб слідкувати за урядовим людом (Н.-Лев., VI, 1966, 31)..
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | пригонич | пригоничі |
Родовий | пригонича | пригоничів |
Давальний | пригоничеві, пригоничу | пригоничам |
Знахідний | пригонича | пригоничів |
Орудний | пригоничем | пригоничами |
Місцевий | на/у пригоничі, пригоничу, пригоничеві | на/у пригоничах |
Кличний | пригоничу | пригоничі |