пригород
ПРИГОРОД, а, ч. 1. Населений пункт, розташований поблизу території міста; передмістя. За містом уже посувавсь пригород аж до узбіччя: з двох боків його огортало провалля (Стар., Облога.., 1961, 4); Пригороди Ленінграда - Пушкін.., Петродворець із знаменитими фонтанами, Гатчина і ін. - мають чудові пам'ятки архітектури і прекрасні парки (Ек. геогр. СРСР, 1957, 165).
2. іст. Місто, селище, підпорядковане в адміністративному й економічному відношенні іншому, більшому місту. - Усі городи й пригороди пороздавав їм [панам] король то на староства, то на волості (П. Куліш, Вибр., 1969, 116); Посадників у пригороди посилає Новгород, і князь не може їх зміняти (Загреб., Диво, 1968, 218).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | пригород | пригороди |
Родовий | пригорода | пригородів |
Давальний | пригородові, пригороду | пригородам |
Знахідний | пригород | пригороди |
Орудний | пригородом | пригородами |
Місцевий | на/у пригороді | на/у пригородах |
Кличний | пригороде | пригороди |