пригублювати
ПРИГУБЛЮВАТИ, юю, юєш, недок., ПРИГУБИТИ, блю, биш; мн. пригублять; док., перех. і без додатка, розм. Відпивати небагато (звичайно горілки, вина). Чарку за чаркою налива піп собі і Семенові, попадя теж кілька разів пригублювала (Україна.., І, 1960, 161); Шухновський пив горілку на лимонних шкуринках, а ми з Елеонорою Степанівною пригублювали солодку наливку (Збан., Малин. дзвін, 1958, 22); - За здоров'я шановного гостя хоч пригуб, - сказала матушка, подаючи дочці чарку (Н.-Лев., III, 1956, 18); Гурію Андріяновичу вона налила повну стопочку, собі - щоб тільки пригубити (Сенч., На Бат. горі, 1960, 45); // Торкаючись губами краю чарки, келиха і т. ін., куштувати їх вміст. - Хай господь вас підкріпить у вашому горі! - єхидно усміхнулася молодиця, пригублюючи й собі чарку (Л. Янов., І, 1959, 230); Стара припрошувала, дівка засоромлено тільки ложку пригублювала, а Короп налягав на їжу (Кос., Новели, 1962, 108); Солдат пригубить баклагу, хлисне води і йде (Чорн., Визвол. земля, 1950, 97); // рідко. Випивати вміст чого-небудь повністю. - І ви, Ніно Дмитрівно, залишайтесь. Молока кухлик пригубите. Такого, як у нас, у місті не вип'єте (Коп., Земля.., 1957, 71).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | пригублюю | пригублюємо |
2 особа | пригублюєш | пригублюєте |
3 особа | пригублює | пригублюють |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | пригублюватиму | пригублюватимемо |
2 особа | пригублюватимеш | пригублюватимете |
3 особа | пригублюватиме | пригублюватимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | пригублював | пригублювали |
Жіночий рід | пригублювала | |
Середній рід | пригублювало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | пригублюймо | |
2 особа | пригублюй | пригублюйте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | пригублюючи | |
Минулий час | пригублювавши |