пригірок
ПРИГІРОК, рідше ПРИГОРОК, рка, ч. Невеликий горб; пагорок. Одної прегарної днини лунали лісисті пригірки Зелеменя голосами стрілецьких рогів і криками численних стрільців (Фр., VI, 1951, 8); Невисоким пригірком, уздовж Бугу, посувається комбайн (Рад. Укр., 29.VII 1962, 2); В глибоких западинах біліють хати, зеленіють городи, чорніють тини, котрими помережані й пригорки (Н.-Лев., II, 1956, 387); За кілька хвилин трактори повернули праворуч і.. полізли на пригорок, за яким починався рівний степ (Епік, Тв., 1958, 351).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | пригірок | пригірки |
Родовий | пригірка | пригірків |
Давальний | пригіркові, пригірку | пригіркам |
Знахідний | пригірок | пригірки |
Орудний | пригірком | пригірками |
Місцевий | на/у пригірку | на/у пригірках |
Кличний | пригірку | пригірки |