признака
ПРИЗНАКА, и, ж., розм. 1. Те саме, що ознака. Ростом середня [пані], може, навіть занадто утла, зовсім не визначалася повними й круглими формами тіла, які є так часто признакою білявок (Март., Тв., 1954, 255); - За цим дипломатом, - сказав таємничо Гороваха, - примітив я деякі признаки (Скл., М. Щорс, 1938, 52); [Xрапко:] А чи й признаки які будуть, - хто скаже на старого? Он вона сама плеще: старий! старий! старий!.. Старий, та молоде задає! (Мирний, V, 1955, 141); Осюди ж то мої братики кінні пробігали, Терновії віття в тернові стинали. А мені, меншому брату, пішому-пішаниці, В признаку кидали (Думи.., 1941, 87); [Юда:] Той поцілунок зовсім холодний був - я ж мусив якось признаку дать, котрого з гурту брати (Л. Укр., III, 1952, 143).
2. Те, що нагадує про кого-, що-небудь. - Вже давно його й слід щез, і признаки не зосталось, - додав Павлусь (Н.-Лев., IV, 1956, 237); Пішла Єлена до баби. Понесла признаку - сорочку стару Олексину. Баба почала шепотіти, вертіла ту сорочку довго, а потім об'явила: - Вроки! А наврочила білєва [білява] молодиця (Хотк., Довбуш, 1965, 10).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | признака | признаки |
Родовий | признаки | признак |
Давальний | признаці | признакам |
Знахідний | признаку | признаки |
Орудний | признакою | признаками |
Місцевий | на/у признаці | на/у признаках |
Кличний | признако | признаки |