прикиданий
ПРИКИДАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до прикидати. За розпечене залізо ніяк було взятися - окручували [робітники] цепами, витягали прикидані цеглою шкиви, поршні (Горд., Цвіти.., 1951, 33); Вона сама уважно придивлялась до міжрядь: справді, і тут і там бур'ян був тільки прикиданий землею (Колг. Укр., 7, 1958, 27); Про те говорила недокрита стеля, сяк-так прикидана бур'янами та трухою, запліт для призьби не набитий, не обмазаний (Мирний, IV, 1955, 205).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | прикиданий | прикидана | прикидане | прикидані |
Родовий | прикиданого | прикиданої | прикиданого | прикиданих |
Давальний | прикиданому | прикиданій | прикиданому | прикиданим |
Знахідний | прикиданий, прикиданого | прикидану | прикидане | прикидані, прикиданих |
Орудний | прикиданим | прикиданою | прикиданим | прикиданими |
Місцевий | на/у прикиданому, прикиданім | на/у прикиданій | на/у прикиданому, прикиданім | на/у прикиданих |