прикмечувати
ПРИКМЕЧУВАТИ, ую, уєш, недок., ПРИКМЕТИТИ, ечу, етиш, док., перех., діал. Помічати. Все це Прудивус прикмечував, від усього, що бачив, ставало йому весело чи сумно (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 231); Коні потягли тим часом геть з борозни, криво повели; як він це прикметив, розсердився на себе за свої думки й загримав на хлопця, чого він не поганя як слід (Григ., Вибр., 1959, 64).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | прикмечую | прикмечуємо |
2 особа | прикмечуєш | прикмечуєте |
3 особа | прикмечує | прикмечують |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | прикмечуватиму | прикмечуватимемо |
2 особа | прикмечуватимеш | прикмечуватимете |
3 особа | прикмечуватиме | прикмечуватимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | прикмечував | прикмечували |
Жіночий рід | прикмечувала | |
Середній рід | прикмечувало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | прикмечуймо | |
2 особа | прикмечуй | прикмечуйте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | прикмечуючи | |
Минулий час | прикмечувавши |