прикурювати
ПРИКУРЮВАТИ, юю, юєш, недок., ПРИКУРИТИ, курю, куриш, док., перех. і без додатка. Розпалювати цигарку, люльку і т. ін. Вартовий ще раз свиснув.. і почав прикурювати люльку (Ірчан, II, 1958, 87); Дідок прикурює од його цигарки (Головко, І, 1957, 449); Парубок чиркнув сірника, прикурив цигарку і, смачно затягшися, пихнув синім димом (Головко, II, 1957, 102).
@ Давати (дати) прикурити кому, фам. - дошкульно провчати кого-небудь за щось. - Та хіба ж то люди, Докіє. То виродки.. Скоро Заруба, як кажуть хлопці, їм дасть прикурить... (Кучер, Трудна любов, 1960, 56); - А вона бойова, ця Ярина! Така мала, а вже орудує як... - Правда, що мала, а вже дає прикурить Перегуді.., теперечки і пальця в рот їй не поклади (Кучер, Прощай.., 1957, 234).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | прикурюю | прикурюємо |
2 особа | прикурюєш | прикурюєте |
3 особа | прикурює | прикурюють |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | прикурюватиму | прикурюватимемо |
2 особа | прикурюватимеш | прикурюватимете |
3 особа | прикурюватиме | прикурюватимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | прикурював | прикурювали |
Жіночий рід | прикурювала | |
Середній рід | прикурювало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | прикурюймо | |
2 особа | прикурюй | прикурюйте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | прикурюючи | |
Минулий час | прикурювавши |