примушувати
ПРИМУШУВАТИ, ую, уєш, недок., ПРИМУСИТИ, ушу, усиш, док., перех. 1. Вимагати в кого-небудь виконання чогось незалежно від його волі, бажання. [Йоганна (благаючи ):] Хузане, не примушуй мене покрас у матері просити! (Л. Укр., III, 1952, 168); [Борис:] Мене-таки батько й мати здорово примушували: «Який ти, кажуть, мужчина, що не хочеш пить?» (Кроп., І, 1958, 423); Наташа принесла йому в передпокій валянки і ватяну стьобанку під шинель і примусила його при ній одягтися (Тулуб, В степу.., 1964, 188); * Образно. Кляла я в душі усякого хазяїна і свою безталанну долю, що примусила мене наймичкувати (Мирний, І, 1954, 82); // у сполуч. із сл. себе. Спрямовувати свої зусилля на виконання чого-небудь незалежно від бажання. Він міцним зусиллям волі примушує себе до роботи і похиляється над пергаментами (Л. Укр., III, 1952, 303); Їсти йому не хотілось, але він примусив себе випити склянку молока та згризти якийсь сухар (Шовк., Інженери, 1956, 473); // Добиватися чого-небудь, застосовуючи силу. Він зривається, хоче втекти від неї, але вона вчепилася обіруч за нього і примушує сісти поруч себе (Вільде, Сестри.., 1958, 83); Кинули й наші війська під командою Паскевича на допомогу австрійському імператорові, оточили угорців і примусили капітулювати (Тулуб, В степу.., 1964, 409).
2. Своєю дією, вчинками викликати певні дії, вчинки, стан, ставлення до чого-небудь і т. ін. у когось іншого. Могла [Сташка] тужити, прагнути бути біля нього, казитися від того, що примушує довго чекати на себе, як посолена, бігати під його вікнами: чи дома, чи не дома (Вільде, Сестри.., 1958, 377); Ти ж [артистка] володієш віщим слухом людей угадувать путі. Одним душевним тільки рухом примусиш їх піднестись духом, змістовним стати у житті (Тич., II, 1957, 34); // Викликати у кого-небудь якусь дію, вчинок і т. ін. (про що-небудь). Не веселим привітом, не теплом та радістю стріла Уласа його хата; ..забитими дверима та чорними дірками замість шибок примушувала його повертати назад (Мирний, IV, 1955, 256); Коли.. вітер дув у спину - важко було встояти на місці або йти помірним кроком, бо гнав він людину, підстьобував, примушував бігти (Тулуб, В степу.., 1964, 186); Незвичайно глибокий сніг примусив звірів спуститися в низини, щоб знайти корм (Веч. Київ, 7.III 1969, 4).
3. Своїми зусиллями викликати, зумовлювати вияв чого-небудь. Вивчаючи вплив сили тяжіння на ріст пагонів і бруньок у яблуні, голландські садоводи примусили саджанці рости горизонтально (Хлібороб Укр., 11, 1969, 47); Він тільки знав, що це Шевченко - той дивовижний чарівник слова, який вперше примусив рідну українську мову звучати з такою ж силою і красою, якою зазвучала російська мова під чарівним пером великого Пушкіна. (Тулуб, В степу.., 1964, 32); - Як це їх розпалювати - такі дерев'яні колодки? Мука мені була, доки я примусив їх горіти... (Ю. Янов., II, 1958, 61); Жменякам покажи голу скелю і скажи «ваша», так вони в кошиках почнуть носити туди землю, одягнуть її і примусять родити (Томч., Жменяки, 1964, 291); // Викликати, зумовлювати вияв чого-небудь (про щось). То був справжній голод, голодне лихо, що примушувало про все на світі забувати, про себе одного дбати... (Мирний, IV, 1955, 255); Туга не примушує їх [моряків] опускати руки, а мобілізує кожного, збирає їх усіх у залізний, страшний для ворога кулак (Кучер, Чорноморці, 1956, 331).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | примушую | примушуємо |
2 особа | примушуєш | примушуєте |
3 особа | примушує | примушують |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | примушуватиму | примушуватимемо |
2 особа | примушуватимеш | примушуватимете |
3 особа | примушуватиме | примушуватимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | примушував | примушували |
Жіночий рід | примушувала | |
Середній рід | примушувало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | примушуймо | |
2 особа | примушуй | примушуйте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | примушуючи | |
Минулий час | примушувавши |