природолюбець
ПРИРОДОЛЮБЕЦЬ, бця, ч., розм. Те саме, що природолюб. Стежкою тою ходять природолюбці літом звиджувати [оглядати] знаний камінь (Фр., VIII, 1952, 223); Любов до природи привела поета.. до захоплення творчістю великого та благородного природолюбця: Фомін перший у нашій поезії пише вірші і поему про Мічуріна (Мас., Життя.., 1960, 144).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | природолюбець | природолюбці |
Родовий | природолюбця | природолюбців |
Давальний | природолюбцеві, природолюбцю | природолюбцям |
Знахідний | природолюбця | природолюбців |
Орудний | природолюбцем | природолюбцями |
Місцевий | на/у природолюбці, природолюбцеві | на/у природолюбцях |
Кличний | природолю | природолюбці |