присивілий
ПРИСИВІЛИЙ, а, е. Дієпр. акт. мин. ч. до присивіти. Скряга.. вже немолодий козак з довгими, трохи присивілими вусами (Коч., І, 1956, 139); Ще нижче опустив Діоген свою присивілу голову (Сенч., Опов., 1959, 374); У нас, на човні, він - Василь Микитович Дума.. Присивілий. Лобатий. Вилицюватий (Логв., Давні рани, 1961, 64).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | присивілий | присивіла | присивіле | присивілі |
Родовий | присивілого | присивілої | присивілого | присивілих |
Давальний | присивілому | присивілій | присивілому | присивілим |
Знахідний | присивілий, присивілого | присивілу | присивіле | присивілі, присивілих |
Орудний | присивілим | присивілою | присивілим | присивілими |
Місцевий | на/у присивілому, присивілім | на/у присивілій | на/у присивілому, присивілім | на/у присивілих |