присочити
ПРИСОЧИТИ, чу, чиш, док., перех. і без додатка, діал. Підстерегти, прослідити. Я таки присочила, хто в нас капусту краде (Сл. Гр.); - Е, постривай же.. Ми ж присочимо тебе! - та вже ото й чигали його, не спускали з очей (П. Куліш, Вибр., 1969, 179); Моя Марфуша.. почала вечорами нишком кудись вчащати... - Куди це ти внадилась? - питаю. Мовчить. Вирішив присочити (Літ. Укр., 19.VI 1962, 3).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | присочу | присочимо |
2 особа | присочиш | присочите |
3 особа | присочить | присочать |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | присочив | присочили |
Жіночий рід | присочила | |
Середній рід | присочило | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | присочімо | |
2 особа | присочи | присочіть |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | присочивши |