пристосованець
ПРИСТОСОВАНЕЦЬ, нця, ч . Людина, що безпринципно змінює свої погляди, переконання, смаки, уміло пристосовуючись до обставин. Створює [Ю. К. Смолич у романі «Вісімнадцятилітні»] досить яскравий тип безпринципного пристосованця, циніка, морально розкладеного Броньки Кульчицького, який закономірно опинився у ворожому таборі (Іст. укр. літ., II, 1956, 470); - Так от за кого ти мене приймаєш? За шкурника і пристосованця? (Д. Бедзик, Дніпро.., 1951, 8).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | пристосованець | пристосованці |
Родовий | пристосованця | пристосованців |
Давальний | пристосованцеві, пристосованцю | пристосованцям |
Знахідний | пристосованця | пристосованців |
Орудний | пристосованцем | пристосованцями |
Місцевий | на/у пристосованці, пристосованцеві | на/у пристосованцях |
Кличний | пристосованцю | пристосованці |